Фахівець із спортивної медицини суттєво відрізняється від лікаря загальної практики у способах постановки діагнозу та виборі лікування.
Його основні завдання включають: підтримку фізичного стану спортсменів під час підготовчого періоду, медичний супровід змагань, а також профілактику і терапію травм, отриманих людьми, які активно займаються фізичною культурою.
Відмінності між порадами «звичайного» лікаря та спеціаліста з спортивної медицини зумовлені різним баченням механізмів появи ушкоджень і, відповідно, різними методами їх лікування.
У спортивній медицині ключовим є забезпечення правильного функціонування опорно-рухового апарату. Тому в центрі уваги такого лікаря перебуває робота рецепторної системи, представленої ноцицепторами, пропріоцепторами, барорецепторами, віброрецепторами, які містяться у фасції, зв’язках, окісті, а також у сухожильному апараті Гольджі.
Будь-які патобіомеханічні зміни призводять до розладів рефлекторної активності: від гіпо- чи гіперзбудливості м’язів до їх укорочення чи надмірного розслаблення. Найбільш значущим є порушення включення м’язів у рухові патерни, що безпосередньо впливає на швидкість, витривалість і координацію спортсмена, а отже — підвищує ризик травм.
Для виявлення таких проблем застосовується спортивна кінезіологія. Вона базується на комплексному функціональному аналізі — дослідженні постави, ходи, амплітуди рухів, статичній та динамічній пальпації, а також використанні стандартизованих методик діагностики.
Об’єктом кінезіології є будь-який дисбаланс у тілі, що може мати як функціональну, так і структурну природу або ж бути наслідком патологій внутрішніх органів. М’язова система особливо чутлива до змін — вона відображає порушення у вигляді змін тонусу.
М’язовий тонус — це особлива форма скорочення, яка підтримує статичний баланс тіла. Навіть у стані «спокою» людина постійно здійснює мікрорухи, але не падає завдяки роботі м’язів. Водночас їх діяльність контролюється багатьма рецепторами: від шкірних і суглобових до внутрішньоорганних і судинних. Надлишкові чи недостатні імпульси з цих джерел здатні порушувати координацію м’язів, змушуючи їх або напружуватися, або втрачати тонус.
Для оцінки роботи окремих м’язів використовується мануальне м’язове тестування.
Найбільш ефективний результат можна отримати лише тоді, коли над відновленням спортсмена працюють разом лікар-кінезіолог та тренер. Такий підхід дозволяє визначити справжню причину проблем і підібрати найкоротший шлях до їх усунення. У цьому випадку тренувальний процес стає максимально результативним, а спортивні цілі досягаються значно швидше.