Сайт лікаря Бушуєва Ю.В.

ЗАПИСАТИСЯ
Спортивна кінезіологія
Головна / медична кінезіологія  /  Спортивна кінезіологія
Спортивна кінезіологія (СК) – це сучасний комплексний підхід до збереження та відновлення здоров’я, що базується на всебічному функціональному аналізі організму спортсмена. Дослідження включає оцінку постави, ходи, амплітуди рухів, статичну та динамічну пальпацію, а також застосування стандартизованих діагностичних методик.
Головним об’єктом уваги спортивної кінезіології є дисбаланс у роботі будь-якої системи організму. Він може бути як наслідком функціональних порушень, так і відображати глибші органічні зміни чи захворювання.
При нейрорегуляторному дисбалансі найчастіше проявляється біомеханічна дисгармонія – дуральні торсії, зміни у механіці ходи, зсуви елементів хребцевих сегментів у ділянці міжхребцевих отворів тощо.
Мета та завдання СК
Спортивна кінезіологія визначає або прогнозує розвиток функціональних синдромів і досліджує фізіологічні процеси організму. У період лікування чи відновлення вона забезпечує неінвазивний моніторинг, відслідковуючи динаміку одужання.
Фахівець-кінезіолог здатен зробити професійний прогноз та підібрати індивідуальну програму реабілітації спортсмена. Особливий акцент робиться на аналізі постави та реакцій тіла.
Основна ідея дисципліни виражається у твердженні: «Тіло саме підказує, що йому потрібно».
Мова тіла – це інструмент діагностики та терапії, який не можна підробити. Важливо й те, що пацієнт бере активну участь у процесі власного відновлення.
Походження і розвиток науки
Спортивна кінезіологія є наукою про рух і його застосування в медицині. Її витоки сягають США 1950-х років. Засновником вважається американський дослідник та остеопат Джордж Гудхард, який тривалий час працював лікарем у складі Олімпійської збірної США та очолив Міжнародний коледж спортивної кінезіології. Осередки цього коледжу діють у багатьох країнах світу, включаючи й Україну.
У своїх працях Гудхард спирався на дослідження братів Кенделів, які першими почали вимірювати силу м’язів у пацієнтів із поліомієлітом за допомогою спеціальних приладів. Він відкрив, що один і той самий м’яз може швидко змінювати силу – ставати то сильним, то слабким без видимих причин. Це спостереження стало підґрунтям нової медичної науки.
Філософія підходу
СК розглядає тіло як саморегульовану систему, що функціонує незалежно від свідомого контролю. Організм має здатність самостійно відновлюватися: імунна система знешкоджує інфекції, печінка та нирки виводять токсини, а внутрішні резерви підтримують життєдіяльність.
Основний принцип кінезіології полягає в тому, що тіло краще знає про свій стан, ніж лікар чи сам пацієнт. Якщо механізми самовідновлення працюють повноцінно, організм не потребує втручання. Але коли власних ресурсів недостатньо, на допомогу приходить кінезіолог, який володіє інструментами для «спілкування» з тілом і допомагає йому відновити баланс.

Your browser doesn't support the HTML5 CANVAS tag.

категорії публікацій
Недавні Записи