Функціональні сколіози, як результат тонусно-силового дисбалансу м'язів можуть бути різного генезу і, найчастіше, є компенсаторною реакцією порушення функції інших органів та систем. В цих умовах, корекції м'язово-скелетної системи є не тільки неефективною, а й шкідливою.
Етапи формування функціональних сколіозів – компенсаторна реакція організму.
1. М'язово-тонічні сколіози
М'язово-тонічні сколіози – у відповідь на спотворену аферентацію або еферентацію нервової системи, що призводить до формування тонусно-силового дисбалансу певних м'язів виникає компенсаторне скорочення антагоністів за правилом право-ліво, спереду-ззаду, верх-низ, що призводить до формування регіонально-постурального дисбалансу м'язів та усунення регіонарного центру тяжіння щодо проекції загального центру тяжіння. У відповідь виникає компенсаторна реакція з інших регіонів, які утримують пацієнта від падіння.
М'язово-тонічні сколіози різняться залежно від джерела порушення аферентації:
- вісцеральні (м'язовий сколіоз вісцерального генезу);
- компресійні (м'язовий сколіоз, як результат компресії нервових сплетень);
- вегетативний сколіоз (м'язово-тонічний сколіоз, як реакція на переважну активність симпатичної або парасимпатичної системи).
Асиметрична постава – результат патологічної активності певного патерну руху: гомолатеральний патерн ходьби, асиметричний тонічний рефлекс.
Краніальний сколіоз – асиметрія постави, як наслідок торзії - скручування твердої мозкової оболонки, як наслідок асиметричного взаєморозташування місць її прикріплення.
2. Фасціальні сколіози
При тривалому перевантаженні спазмованих м'язів та неможливості досягти оптимальної компенсації у відповідь включаються фасціальні ланцюги, таким чином формуються фасціальні сколіози.
Різні варіанти – вентрально-поверхневий сколіоз – нахил голови убік, латерофлексія тулуба, нога в патерні кроку, латеро-фасціальний – нахил голови убік, зміщення таза у протилежний бік, відведення ноги назовні.
Закон м'язово-фасціальних ланцюгів говорить про те, що укорочення м'яза, що входить до одного з ланцюгів, призводить до гіпотонусу всіх м'язів ланцюгів.
3. Суглобові сколіози
Суглобові сколіози – при збереженні нестабільності статики та динаміки та наявності зупиненого падіння тіла в процес включаються суглобові сколіози, що становлять додаткову стабілізацію переходів між відділами хребта та кінцівок у вигляді функціональних блоків. Наприклад, функціональний блок торако-люмбального переходу з торзією грудобрюшної діафрагми, шийно-грудного переходу з ротацією плечового пояса, попереково-крижового переходу з торзією тазу.
4. Зв'язкові сколіози
Тривала гіпотонія м'язів призводить до підвищеної травмування місць свого прикріплення, перерозтягнення зв'язкового апарату та активації міжлігаментозних зв'язків.
Закон міжлігаментозних зв'язків – одномоментна активація зв'язок руки, ноги та тулуба відповідно до патерну ходьби. Наприклад, натяг лопатково-плечової зв'язки праворуч призводить до натягу клубової зв'язки зліва.
Таким чином виникає деформація статики, що нагадує фіксовані етапи патерну кроку.
5. Дуральні сколіози
При неможливості стабілізувати статику тіла за допомогою м'язів, суглобів, зв'язок пацієнт включає тверду мозкову оболонку за рахунок асиметричного взаєморозташування кісток черепа, крижів і верхньо-шийного відділу хребта. Виникають дурні сколіози. У цьому випадку сколіоз набуває основних характеристик – асиметрія положення кісток черепа та верхньо-шийного відділу повторює асиметрію поперекового та тазового регіону.
6. Токсичні сколіози
При недостатній стабілізації статики елементами м'язово-скелетної системи включається стабілізація на рівні лімфатичної системи. Утрудняється лімфовідтікання, лімфа втрачає свою рухливість. Найчастіше лімфооток утруднюється лише на рівні малого грудного м'яза, піднебінних мигдаликів, пахових і сонячного сплетень. Виникає тугорухливість у суглобах та кінцівках, слабкість при рухах, виникає варіанти токсичного сколіозу. В умовах порушеного лімфоструму, будь-яка інфекція стає активною.